Путин закончит зачистку Сирии, а потом вместе с армией Ирана войдет в Украину: ракеты на Киев уже нацелены


Війна Путіна проти України: 4 варіанти розвитку подій


Надія Савченко: церковні ієрархи повинні врятувати цю мужню дівчину від самогубства

 


Балто-Чорномор'я - майбутнє України в системі первородного хаосу


Военное положение не увеличит количество самолетов и не добавит ума генералам


УНКП вимагає негайної відставки Наталії Яресько з посади міністра фінансів!

 

Продаю квартиру. Apartment for sale. Gonchara street 43V

EU will collapse soon. It is time for a chaos.

Християнська сім’я серед викликів сучасності

 
Ольга Бенч: В день памяті Голокосту. Євреї з лемківського села вілька. Зі спогодів, світлої памяті, моєї матері - Бенч Марії  
9 февраля 2017

В молодості ніколи не усвідомлюєш таку річ, що справжня історія - це жива історія, про яку тобі розповідають батьки, діди і прадіди. Писана ж історія, здебільшого, на догоду любій ідеології творилася. А от ця жива, пережита її свідками, є цінною назавжди. Коли рідні люди відійдуть у Вічність, а ти помудрішаєш, тоді по краплині збираєш ці спогади. Так є, на жаль..

Я часто пишу про трагічну долю лемків, які жили в центрі Європи і яких по війні силою було депортовано до Української РСР. Це велика трагедія ХХст., яку ще не осмислено в сучасності у всіх деталях. Усі мої предки споконвіку, як і мої батьки, і мої сестри. і брат - усі народилися й жили на Лемківщині, поблизу курортних міст Риманів-Здруй та Івоніч, (нині РП). Це було село Вілька, відоме в історії як центр лемківської деревяної різьби, який дав багато знаменитостей. 

Але нині вперше пишу про розповідь матері про сусідів євреїв, які жили з моїми батьками поруч віддавна. Жили в мирі, дружно і спокійно. Прізвище єврейської родини було Миндель. І нині в архівах польських воно збережене. У цієї єврейської родини було дві доньки – Зоя і Рузя, так її називала моя мама, а очевидно ім’я Роза. Одній 16, другій 18 років.

Коли німці зайняли село Вільку, перш за все шукали євреїв. Було визначено день і час куди усіх євреїв з цих околиць збирали у місті Риманів. Власне тоді Миндель звернувся до моєї матері за допомогою. Історія була така, що німець, який був за походженням чех, залюбився до доньки татового рідного брата – Анни і часто, майже щодня, туди заходив в гості. Вона дійсно була дуже красива дівчина. Як згадувала мама, він завжди приносив ласощі, особливо шоколад. Миндаль про це знав. Він попросив мою маму, чи вона не була би така добра, попросити того німця, щоби він допоміг порятувати йому цих двох доньок. Іншого варіанту не було. Він добре зробив, що звернувася саме до матері, бо мій батько ніколи не відважився б на таку розмову з німцем. Моя мама була завжди відважна. Одного вечора вона зустрілася з тим німцем, знаючи трохи німецьку, вона могла йому це пояснити. І, уявіть, він погодився. Домовленість була така, що він їх машиною довезе до кордону з Чехословаччиною і висадить біля лісу, яким вони мали втекти. Цю дорогу тепер я добре знаю - це кілометрів 15 від села Вілька до чехословацького кордону. (Нині це до словацького кордону).Як зараз пам’ятаю, мама розповідала, що так і було – приїхала чорна, закрита машина і він їх забрав і поїхав. Ніхто не вірив, що вони залишаться живі. Миндаль з дружиною були страчені.. Пройшли роки... І Зоя і Рузя озвалися – з Америки. Написали листа, в якому сестри зізналися, що коли вони згадують той сташний день, то їм з очей не сльози, а кров тече. Так дослівно розповідала мама. 

А зовсім скоро і лемків депортували до Радянської України.Так само текла кров з очей лемкам з Вільки , які покидали рідну землю і рідний дім влітку 1945.По війні село Вілька було спалено. Там загинула моя бабуся Катерина Бенч, яка не поїхала з усією родиною до Радянської України, одна залишилася на Вільці жити. Одного вечора невідомі застрелили 84- річну бабусю у своїй хаті. Така історія села Вілька і її людей. Я тепер часто там буваю. Запалюю свічки..Залишилися сади, які здичавіли і поле, яке влітку квітне розмаїттями польовими квітами. Місце чарівне! 

Фото зробила восени 2016 року. І фото доньок татового брата 1939.

Світла Пам'ять.

Ольга Бенч, Генеральний консул України в Пряшеві (Словаччина) (2005–2015)

 

Беларус: У нас в государстве все против народа

«Правий сектор» пікетує Головне управління національної поліції в Чернігівській області

Депутати Чернівецької міськради вимагають звільнення Арсена Авакова

«Самопоміч» вимагає скликати позачергову сесію Львівської облради

Ввечері у Дніпрі відбудеться мітинг на підтримку блокади на Донбасі

Вінницькі активісти продовжать акцію протесту під будівлею ОДА

Обвал на шахте в Торецке: один шахтер погиб

 
 
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика