Путин закончит зачистку Сирии, а потом вместе с армией Ирана войдет в Украину: ракеты на Киев уже нацелены


Війна Путіна проти України: 4 варіанти розвитку подій


Надія Савченко: церковні ієрархи повинні врятувати цю мужню дівчину від самогубства

 


Олег Соскин: Черная метка Порошенка в действии. Апокалипсис в Харькове, Днепропетровске, Запорожье


Олег Соскин: Выполнение требований МВФ приведет к исчезновению Украины и украинского народа


Балто-Чорномор'я - майбутнє України в системі первородного хаосу

 

"Народний капіталізм: економічна модель для України" Олега Соскина в английской версии (два раздела)

"Народний капіталізм: економічна модель для України" Олега Соскина в английской версии

Продаю квартиру. Apartment for sale. Gonchara street 43V

 
Другий дивізіон Євросоюзу - Балтія - Чорномор'я - Каспій  
21 января 2017

Олег Соскін,
доктор економіки, професор,
директор Інституту трансформації суспільства

Газета "Експрес" №2 від 9-10 грудня 2006 року

10 грудня 2006

Шляхом „Із варяг у греки”

Ідея Балтійсько-Чорноморського альянсу народилася в Україні на початку XX сторіччя, після відновлення самостійності нашої більш як 1000-літньої держави. Українська Народна Республіка прагнула утворити Балтійсько-Чорноморську вісь як перспективну конгломерацію новопрого-лошених незалежних країн. Проте в результаті окупації України радянською комуністичною Росією ця спроба зазнала невдачі.

Після проголошення незалежності України, а згодом Білорусі ідея альянсу колишніх західних колоній Росії не могла не реанімуватися. Балтійсько-Чорноморська вісь мала стати однією з політичних і економічних гарантій незворотності змін на пострадянському просторі. Глобального резонансу ідея набула тоді, коли її підтримав видатний американський політолог Збігнєв Бжезинський. Він переконав як урядові кола, так і інші еліти Америки в перспективності Балтійсько-Чорно-морського альянсу країн спочилого в Бозі соцтабору. Так романтичний задум набув обрисів філософії шляху "з варяг у греки" на сучасному витку історичної спіралі розвитку Європи.

Основою Балтійсько-Чорноморського економічного партнерства може стати потужна транзитно-транспортна система, що поєднує Балтію з Чорномор'ям. По суті, йдеться про відновлення системної транспортної економічної моделі "з варяг у греки" в умовах технологічно-інформаційної революції.

На превеликий жаль, у часи правління Леоніда Кучми було втрачено колосальні можливості для виходу України в лідери Балтійсько-Чорноморського регіону. Адже ще 1992 року Азербайджан, Албанія, Вірменія, Греція, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина, Україна підписали на саміті в Стамбулі Декларацію про заснування Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У статусі спостерігачів до неї приєдналися середземноморські Італія, Ізраїль, Єгипет, Туніс, Франція, балтійська Польща, а також придунайські Австрія і Словаччина, які не мають прямого виходу до моря.

Дивна річ, та з часом інтереси України в ОЧЕС стали представляти політики явно проросійської орієнтації. Надзвичайно вигідні інвестиційні проекти чахли в нетрях тодішньої виконавчої влади, переповненої багнетами "п'ятої колони".

Наведу показовий приклад такого саботажу. Україна і Туреччина уклали угоду про щорічну купівлю нами 25 млн тонн близькосхідної нафти, яка мала надходити новим транстурецьким трубопроводом Джейхан-Самсун. Проросійське лобі зробило все, щоб цей документ не був ратифікований Верховною Радою, і персональну відповідальність за це несе, на моє тверде переконання, тодішній президент Кучма, який крутив депутатами, як циган сонцем...

Економічним чинником структурування Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського партнерства стала необхідність подолання монополії Росії на постачання енергоресурсів пострадянським країнам і Європі загалом. Ринок диктує необхідність диверсифікації енергетичних моделей і транспортних коридорів.

I 1996 року Україна стала учасником проекту відродження Великого шовкового шляху під офіційною назвою ТКАСЕСА ("Транспортний коридор Європа - Кавказ - Центральна Азія"). А вже наступного року в Страсбурзі Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова оформили інтеграційний проект ГУАМ (певний час його членом був також Узбекистан). Десятирічний ювілей ГУАМ зустрічає вже у визнаному світовою спільнотою міжнародному статусі, набутому під час Київського саміту в квітні 2006 року, під офіційною назвою "Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ".

Характерна обставина: бажання ввійти до числа її членів висловили Литва, Польща, Румунія, Болгарія. Не менш важливо, що центром цього альянсу визнано Київ: на саміті вирішено розташувати штаб-квартиру ГУАМ у столиці України. Таким чином, ідея поєднання "Шляху з варяг у греки" з "Великим шовковим шляхом", яка ще півтора десятиліття тому сприймалася в метафоричному плані, кодифікувалася на рівні міжнародної регіональної організації. На наших очах структурується Балтійсько-Чорноморсько-Каспійське партнерство, покликане об'єднати на сучасному етапі ключові транзитні держави Європи. Але, якщо працювати далі в цьому напрямі, треба думати про розширення ГУАМу як у південному, так і в північному напрямках. Ідеться, передусім, про Туреччину і Норвегію як членів НАТО. Це дасть змогу забезпечити довготривалу геополітичну стабільність у всьому Балтійсько-Чорноморсько-Каспійському ареалі.

Ще один могутній альянс

Добудова геоекономічної структури Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського партнерства геополітичною складовою дасть змогу створити на Європейському субконтиненті могутній альянс. Забезпечення ефективності його місії в регіоні на перетині інтересів ЄЄ і Росії зумовить остаточний розпад СНД, повноправним членом якої Україна так і не стала, та повний провал неоколоніального проекту Єдиного економічного простору. Таким чином, від БЧКП Україна отримує чимало переваг як важлива фігура на шахівниці цивілізаційних, політичних і економічних партій у Європі й усьому світі. Передусім, вона реально стає регіональним лідером на перетині координат Схід - Захід і Північ - Південь. Отже, розбудова Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського партнерства має стати найбільшим геополітичним і геоекономічним пріоритетом для України. В сучасних умовах ідеться, передусім, про формування економічного альянсу країн ареалу. Результатами цих зустрічей стали конкретні домовленості з керівниками держав зазначених басейнів. Зокрема, про стратегічно важливе для України утворення нафтоенерге-тичного консорціуму з постачання каспійської нафти (на базі нафтотерміналу "Південний" під Одесою і нафтопроводу Одеса - Броди - Адамова Застава -Плоцьк - Гданськ). В утворенні консорціуму зацікавлені також скандинавські країни. Стає очевидним, що створення БЧКП відповідає інтересам багатьох країн, однак процес його формування потребує об'єднаних зусиль і системного підходу.

Настав час систематизувати все, що вже здобуто у сфері співпраці країн Балтії, Чорномор'я, Каспію, і з'єднати це в єдину систему. Розбудова системи міжнародних нафтогонів, на мій погляд, необхідно розглядати у контексті формування міжнародного нафтового консорціуму, який би перетворив Чорне море на світовий ринок нафти, куди надходила б у нормальних промислових обсягах каспійська нафта, а згодом і нафта з країн Перської затоки, насамперед іракська (через Туреччину). Однак така схема запрацює, якщо буде побудований транстурецький нафтопровід Джейхан - Самсун. А в разі скоординованої позиції України та Польщі стосовно транспортування російського газу, Росії доведеться прийняти умови обох країн і припинити тиск, здійснюваний на них сьогодні.

Розширення системи поромних шляхів у басейні Чорного моря (в Україні та інших країнах, які розташовані на його узбережжі) фактично з'єднає всю Європу - від Скандинавії до Туреччини і Балкан. Мало того, це дасть вихід на транс-африканський транспортний коридор - аж до ПАР. Тоді Україна матиме змогу стати прикладом нового підходу до розв'язання глобальної проблеми відносин Північ -Південь.

Україні, щоб забезпечити енергетичну незалежність, слід усвідомити, що транстурецький трубопровід Джейхан - Самсун для нас буде надзвичайно важливим. Слід комплексно проаналізувати питання про участь України в його будівництві.

Отже, існують об'єктивні умови для утворення Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського економічного альянсу як другого дивізіону Європейського Союзу. При цьому Україна повинна керуватися інтересами національної безпеки, і передусім її економічною та енергетичною складовими. Найважливішим національним інтересом нашої держави є формування оптимальної енергетичної політики, яка передбачає подолання енергетичної залежності від Росії, визначення альтернативних джерел постачання енергоресурсів у країну. Україна повинна вибудувати незалежну енергетичну підойму для свого розвитку. Це означає, що обсяг енергоресурсів, які надходить на українську територію з будь-якого джерела, не може перевищувати 30 відсотків. Сьогодні ж наша держава як колишня колонія Росії залежна від РФ у достачанні і нафти, і газу на 90 відсотків. З цим миритися просто неможливо: така ситуація гальмує розвиток України в європейському напрямку - як майбутнього члена Європейського Союзу і НАТО. Розв'язання проблеми є нагальне та доленосне.

При цьому нам необхідно враховувати, що Росія в найближчі 5-10 років не зможе виконувати функцію стратегічного постачальника нафти. Адже їй самій невдовзі доведеться вирішувати проблему забезпечення своєї економіки і експортного потенціалу нафтою, яку вона буде вимушена добувати в дуже складних умовах, що вимагатиме величезних інвестиційних ресурсів. Не слід відкидати і впливу зовнішнього чинника: кон'юнктура на світовому ринку нафти постійно змінюватиметься. Названі об'єктивні чинники - внутрішні й зовнішні - вимагають від України формування альтернативних джерел і побудови нової системи нафтозабезпечення.

З огляду на це дуже важливим для України є формування світового ринку нафти в ареалі Каспію - Чорномор'я - Балтії. Велику роль у цьому процесі може відіграти розбудова системи нафтопроводів, що протягнуться від Каспійського і Чорного морів до Балтійського, а також транстурецького нафтогону Джейхан - Самсун із виходом на південні моря в район Перської затоки. Це дасть можливість нафті з країн цього регіону вийти в район Чорного моря.

Зрозуміло, що самотужки Україні ці проблеми вирішити неможливо. Досвід, який ми набули під час будівництва української частини Євразійського нафтотранспортного коридору Одеса - Броди і Одеського терміналу, вчить, що без надійних партнерів і точних розрахунків годі й сподіватися на ефективність проекту. Відтак належить якнайшвидше утворити міжнародний консорціум з експлуатації нафтопроводу Одеса - Броди. Однак постає питання: хто буде власником цього підприємства і кому належатиме контрольний пакет акцій? Відомо, що система державної власності довела свою неефективність, тому консорціум має спертися на приватний капітал провідних нафтових компаній. Головну роль у ньому мають відігравати Україна, Польща, інші країни Балтійсько-Чорноморського регіону, Сполучені Штати Америки, ЄС.

В ареалі Балтії, Чорномор'я, Каспію функціонують переважно країни пострадянського простору. Їхній сукупний потенціал разом з Туреччиною за критерієм економічного розвитку та кількістю населення дуже великий. Цей регіон має всі підстави для того, щоб сформувати місткий ринок з величезним потенціалом зростання, який у дедалі більшій кількості потребуватиме енергетичних ресурсів, передусім нафти і газу.

Щоб здійснювалося нормальне постачання нафти, зокрема з Перської затоки, воно має підкріплюватися відповідними військово-політичними чинниками. Наприклад, ситуацію в Середземному морі стабілізує наявність шостого флоту Сполучених Штатів Америки. Оскільки Туреччина є південним флангом Північноатлантичного альянсу, Польща, Угорщина і Чехія - східним, а країни Балтії і Норвегія - північним, Україна, яка будуватиме нову модель співпраці в енергетичній галузі, зможе оптимально використати геоекономічний та геополітичний фактори.

Отже, за сучасних геополітичних умов треба приділяти дуже серйозну увагу створенню практичних механізмів тісної економічної співпраці між країнами регіону. Утворення Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського економічного альянсу дасть змогу:
по-перше, збалансувати геополітичну будову Європи, урівноваживши вектори "Захід - Схід" та "Північ - Південь";
по-друге, надати нових імпульсів розвитку євроатлантичної безпекової системи;
по-третє, закласти надійні економічні підвалини наступальної зовнішньої політики України і забезпечити конкурентоспроможність нашого народного господарства на європейському і світовому ринках;
по-четверте, Україна зможе утвердитися в статусі регіонального лідера.

 

Масштабная хакерская атака: под удар попали украинские СМИ

Из Львова могут эвакуировать детей в случае вспышки инфекционных заболеваний

Мер Миколаєва втік від поліцейських через вікно - ЗМІ

Доба в АТО: Ситуація складна, 1 боєць ЗСУ загинув, 7 поранені

Доба в АТО: 77 обстрілів, бойовики застосували "Град"

Бойовики обстріляли школу у Павлополі

У Мельбурні теракт: ісламіст стріляв у натовп

 
 
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика